Дебіторською заборгованістю є доги, які контрагенти мають погасити підприємству, тоді як кредиторська, навпаки, є заборгованість самого підприємства перед тими чи іншими кредиторами.
Для оптимізації виробництва, його матеріально-фінансової сфери дуже важливо хоча б 1 раз на квартал проводити аналіз, який би показував співвідношення та оптимальність обох пунктів балансу.
Дорогі читачі! Стаття розповідає про типові способи вирішення юридичних питань, але кожен випадок індивідуальний. Якщо ви хочете дізнатися, як вирішити саме Вашу проблему- звертайтесь до консультанта:
ЗАЯВКИ І ДЗВІНКИ ПРИЙМАЮТЬСЯ ЦІЛОДОБОВО І БЕЗ ВИХІДНИХ ДНІВ.
Це швидко і БЕЗКОШТОВНО!
Тому кожен керівник підприємства, бухгалтера чи аудитори зобов'язані знати та мати досвід у проведенні подібних заходів.
Розглянемо докладніше, що дає співвідношення двох варіантів заборгованостей, які методи можна використовувати і як оцінювати стан боргових рахунків на балансе.
Що показує
При дослідженні та знаходженні певного співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей, що утворилися по організації за певну кількість часу, буде показано – скільки у грошовому еквіваленті боргів за дебіторськими рахунками припадає на 1 рубль за рахунками кредиторськими.
За правилами ведення балансу всі грамотні бухгалтери розуміють, що не можна допускати перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською.
Інакше, організації доведеться залучати деякі додаткові кошти, якими переважно є кредити.
Будь-яке перевищення, навіть мінімальне, говорить про нераціональне використання коштів керівництвом підприємства або його посадовими особами, які відповідають за обіг коштів у процесі господарювання.
Про конкретні ліміти перевищення, на скільки допустимо перевищувати «кредиторку», а на скільки – ні, більш детально йтиметься далі. Тому що важливо збалансувати обидва агенти – Дебет та Кредит, звести хоча б до одиниці різницю.
Щоб не вийшло збитковості, коли витрати організації помітно перевищують одержання виторгу, необхідно регулярно проводити відповідний аналіз співвідношення двох видів заборгованостей.
Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості
Деякі фахівці вважають, що розміри «кредиторки» неодмінно має приблизно дорівнювати одиниці – 1. Але на практиці зустрічаються й такі думки експертів аудиту та бухобліку, де виставляється конкретний ліміт.
Величина коефіцієнта повинна показувати, що кредиторські борги не виходять за межі ліміту щодо дебіторських показників.
Коли проводять порівняльний аналіз двох видів заборгованостей (дебіторської та кредиторської) за їх співвідношенням, а не якістю або оборотністю, тоді використовуються три основні способи та підходи, як це краще зробити:
- Порівняти стани двох напрямів заборгованостей.
- Знайти оптимальне співвідношення двох заборгованостей.
- Знайти співвідношення між короткостроковими варіантами двох боргів.
Під час проведення операцій із виявлення такого співвідношення завжди використовуватимуться певні розрахунки, кожен розрахунок завжди має формулу для обчислень.
Так і тут – при проведенні аналізу через розрахунки застосовується стандартна формула знаходження оптимального співвідношення між дебіторськими та кредиторськими боргами.
Відомості про те, які дані беруться до розрахунків, завжди вказуються у формі «Баланс» №1.
Зверніть увагу! У будь-якому випадку, будь-яке перевищення кредиторської заборгованості загрожує підприємству починати позичати гроші у кредиторів, що пригальмує та посилить його розвиток надалі.
Порівняння стану
Коли хочуть зрозуміти, в якому стані знаходиться дебіторська чи кредиторська заборгованість і намагаються зіставити їх показники, то це означає, що йдеться про швидкість обігу та необхідність використання коштів від кредиторів.
Порівнюючи стану обох статей за боргами підприємства, можна вийти практично фіксований показник того, наскільки сума кредиторську заборгованість переважає над сумою дебіторської.
Також можна виявити результати і, навпаки, залежно від реальної ситуації, що склалася в матеріальній структурі організації.
Практика показує, що за швидкістю оборотності лідирує саме «дебіторка», ніж «кредиторка».
У випадках оборотів по організації фіксуються вільні кошти у такій кількості, що відповідає різниці чисел у днях за оборотами обох видів заборгованостей.
Приклад:Підприємство у 2019 році вело розрахунки зі своїми кредиторськими партнерами через кожні 69,9 днів. Виходить, що протягом 158,1 днів організація могла безоплатно обертати додаткові гроші.
Якби кредитори не давали б такої можливості, тоді підприємству для свого господарювання довелося б купувати платні кредити в банках, або ж скорочувати обсяги своєї діяльності.
Оптимальне
При знаходженні оптимального співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості важливим є процедура знаходження спеціального коефіцієнта.
Ця фіксована величина може показати, що у 1 карбованець кредиторську заборгованість у балансі підприємства доводиться грошей дебіторську заборгованість. Оптимальні показники таких значень зазвичай мають коливатись між 0,9 і 1.
Це говорить про те, що кредиторська заборгованість в оптимальному варіанті співвідношень не повинна бути вищою 10% від дебіторської заборгованості.
Коефіцієнт визначення оптимального співвідношення між двома напрямками боргів розраховують за такою формулою:
Приклад:Виявлялося співвідношення оптимальне за боргами дебету та кредиту для підприємства ТОВ «ГрандКаньонСтрой». У 2019 р. коефіцієнт за співвідношенням між «дебіторкою» та «кредиторкою» було знайдено у величині – 0,036.
Це означає, що кредиторська заборгованість у разі перевищила рівень боргів по дебету на 999,96%, що вже від 10% лімітного допустимого значення.
Але у 2019 р. по підприємству спостерігається співвідношення у величині 0,005, що відсоткове співвідношення становить 99,9%, що також перевищує норму.
Цей приклад показує нераціональність та незбалансованість обох заборгованостей, виявлених на підприємстві.
У цьому випадку підприємству доведеться кожен квартал проводити аудит, відстежувати баланс і вживати заходів, які б якнайшвидше знизили показник коефіцієнта, а слідом за цим знизиться і кредиторська заборгованість порівняно з дебіторською.
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості
Терміни утворення боргів у бухгалтерському обліку та проведенні аналізу також відіграють не останню роль, коли потрібно знайти оптимальне співвідношення двох показників.
Короткострокова заборгованість фіксується тоді, коли платежі за угодами очікуються у межах певного періоду часу, який стандартно обчислюється 12-ма місяцями.
Початком та точкою відліку для знаходження цих 12-ти місяців прийнято вважати не 1 січня будь-якого календарного року, а першу дату, що надходить за звітною датою.
Показник співвідношення щодо короткострокових (дебіторської та кредиторської) заборгованостей відображатиме те, як вони впливають на ліквідність, платоспроможність та рентабельність підприємства.
Позитивним впливом вважається тоді, коли спостерігається збалансованість обох короткострокових заборгованостей.
У разі знаходження коефіцієнта співвідношення, що застосовується до короткострокових заборгованостей, однозначна думка фахівців підтверджує, що найкращим показником є коефіцієнт, що дорівнює одиниці – 1.
Розрахунки ведуться за такою ж формулою, що зазначена була вищою – суми дебіторки ділять на суми кредиторки.
Якщо показники знайденого коефіцієнта вбирається у одиниці, це свідчить про нормально здатності підприємства розраховуватися зі своїми кредиторами з допомогою дебіторів.
Якщо спостерігається перевищення одиниці, тоді це показник, що свідчить про погіршення платоспроможності підприємства та виникнення швидкої необхідності влазити у нові борги.
Приклад розрахунку за формулою:
У разі наведеного прикладу розрахунки показують сприятливе співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, що свідчить на користь платоспроможності організації.
Показники на початок і кінець звітного періоду, або період аналітичного, дозволяють це стверджувати, адже вони менші за одиницю.
При показниках, не перевищують 1, підприємство здатне як кредитувати своїх замовників з допомогою постачальників, але й відволікати кошти власних грошових сум погашення боргів.
Ще це свідчить про відсутність кризи ліквідності підприємства, що дуже важливо задля її розвитку та розширення діяльності у майбутньому.
Оцінка
Якщо спостерігається динаміка зростання або зниження співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, яка відхиляється показники від рекомендованого «1:1», тоді динаміка в оптимальному варіанті повинна відповідати динаміці, яка змінює активи балансу, у тому числі і валютні.
Сама процедура оцінки стану двох напрямків балансу – Дебету/Кредиту має складатися з наступних важливих етапів і пунктів:
- Аналіз співвідношень.
- Підсумки з кожного виду заборгованостей окремо.
- Знаходження коефіцієнта співвідношень (оборотності, термінів, швидкості та витрати оборотних коштів).
- Знаходження заходів для вирівнювання балансу, якщо це потрібно.
Показники аналізу Дебету/Кредиту мають бути такими – це заборгованості:
- за період не більше ніж 12 місяців, а також за період, що перевищує 12 місяців;
- споживача перед продавцем;
- отриманим векселям та тим, за якими потрібно платити;
- дочірні підприємства перед іншими дочірніми підрозділами.
Щоб оцінювати платоспроможність підприємства Мінфін РФ визначило показник 2.
Цей показник є своєрідним лімітом, де величина оборотних коштів цілком може перевищувати величину кредиторської заборгованості в межах показника, що дорівнює 2-му.
Усі показники слід розглядати завжди у рублях чи відсотках. Для таких розрахунків також визначено спеціальну формулу:
Рух двох видів заборгованостей повинен завжди оцінюватися виключно лише за тими боргами, що утворилися у звітному періоді, що розглядається.
Ось чому вихідні дані для таких розрахунків беруться до уваги лише ті, які до цього періоду безпосередньо стосуються.
Тому під час оцінки виключається прострочена та довготривала дебіторська чи кредиторська заборгованість. Після виключення цих періодів, те, що залишається і буде основним для проведення оцінки співвідношення боргів по дебету та кредиту.
Щоб вчасно можна було вжити заходів щодо збалансування дебіторської та кредиторської заборгованості, доводиться постійно проводити аналіз та виявляти не лише співвідношення цих двох пунктів бухобліку, а й знаходити динаміку – зростання чи падіння тієї чи іншої заборгованості на певний період часу.
p align="justify"> Великий вплив на оборотність капіталу, вкладеного в оборотні активи, а отже, і на фінансовий стан підприємства надає збільшення або зменшення дебіторської заборгованості.
Стан розрахунків, розміри і якість заборгованості, з одного боку, безпосередньо впливають на фінансове становище організації, з другого — є наслідком (проявом) цього становища.
Аналіз стану розрахунків виробляють за даними бухгалтерського балансу (форма №1), додатки до бухгалтерського балансу (форма № 5) із залученням додаткових джерел інформації: довідок та розшифровок бухгалтерії, регістрів синтетичного та аналітичного обліку. При аналізі слід враховувати положення облікової політики організації створення резервів по сумнівним боргах, і навіть дані про величину створеного резерву, яку зменшуються залишки дебіторську заборгованість у балансе.
У процесі аналізу необхідно вивчити динаміку, склад і структуру, чинники і давність освіти дебіторську заборгованість, встановити, чи немає у її складі сум, нереальних стягнення, чи таких, якими закінчуються терміни позовної давності.
При оцінці якості заборгованості важливо мати інформацію про наступні її види:
Нормальна (поточна) заборгованість, що виникає як наслідок форм, способів, що застосовуються, а також термінів розрахунків відповідно до укладених договорів;
Прострочена заборгованість;
Сумнівна дебіторська заборгованість;
Безнадійна дебіторська заборгованість;
Заборгованість, списана в аналізованому періоді фінансовий результат; економічні санкції, пред'явлені до підприємства за неналежне виконання зобов'язань (неустойки за невиконання господарських договорів, пені та штрафи порушення податкового законодавства).
Аналіз та контроль дебіторської та кредиторської заборгованості передбачає дослідження їх структури за термінами виникнення (і/або можливого погашення). Найбільш поширена класифікація термінів передбачає наступне угруповання (у днях): до 30; 31-60; 61-90; 91-120; понад 120. Можливі й інші варіанти угруповання, наприклад, до 1 місяця, 1-3 місяці, 3-6 місяців, 6-12 місяців, більше 12 місяців та ін.
Нормальною (поточною) вважається заборгованість із строком виникнення до 30 днів. Заборгованість із терміном від 1 до 3 місяців зазвичай є простроченою і викликає тривогу при наближенні до верхньої межі; період понад 3 місяців — критичне значення, оскільки у разі присутні ознаки банкрутства, встановлені Федеральним законом «Про неспроможність (банкрутство)».
Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості за термінами її виникнення дозволяє оцінити ймовірність безнадійних боргів та реальну величину заборгованості.
Оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості характеризує ділову активність підприємства, ефективність політики управління розрахунками, виявляє причини зростання чи зниження сум заборгованості та рівня платоспроможності організації. Для оцінки оборотності дебіторської заборгованості використовуються показники, що порівнюються в динаміці з рівнем минулих років:
1. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:
Зростання коефіцієнта оборотності дебіторську заборгованість означає скорочення продажу кредит (зниження комерційного кредиту, наданого покупцям), а зменшення свідчить або про розширення спонтанного комерційного кредитування покупців, або про проблеми з погашенням покупцями їх заборгованості.
2. Період погашення дебіторської заборгованості Тдз, який часто називають періодом інкасації боргів дебіторів:
Показує середній, що склався у період, термін розрахунку покупців із підприємством. Позитивно оцінюється його зниження та навпаки. Чим триваліший період погашення, тим вищий ризик непогашення дебіторської заборгованості.
3. Частка дебіторської заборгованості у загальному обсязі поточних активів:
Чим вище цей показник, тим менш мобільна структура оборотних активів.
4. Частка дебіторської заборгованості у виручці від продажу товарів, продукції, робіт, послуг:
5. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:
Оптимальне значення 0,9-1
Якщо коефіцієнт більше 1, то дебіторська заборгованість перевищує кредиторську, якщо менше 0,9 це означає зниження платоспроможності підприємства.
6. Суму коштів, умовно залучених або абстрактних з обороту внаслідок підвищення або зниження оборотності дебіторської заборгованості, розраховують за такою формулою:
,
де m 1 – одноденна сума обороту, тис. руб. (виручка від продажу продукції, робіт, послуг за період/кількість днів у періоді);
Тдз – період погашення дебіторської заборгованості, днів.
Критерії:
ΔRa< 0 означает дополнительное привлечение средств в оборот за счет ускорения сроков расчетов с дебиторами (более быстрого высвобождения средств из дебиторской задолженности);
ΔRa > 0 свідчить про додаткове відволікання коштів з обороту з допомогою уповільнення термінів розрахунків, тобто. фактичної іммобілізації коштів у дебіторську заборгованість.
Якість дебіторської заборгованості характеризується такими показниками:
7. Частка сумнівної заборгованості у складі дебіторської:
8. Частка безнадійної заборгованості у складі дебіторської:
9. Частка резерву щодо сумнівних боргів у загальній сумі дебіторської заборгованості:
Зростання рівня цього коефіцієнта свідчить про зниження якості дебіторської заборгованості.
Розрахунок впливу факторів на зміну періоду обороту дебіторської заборгованості проводиться з використанням способів детермінованого факторного аналізу за факторною моделлю:
.
У ході аналізу слід порівняти оборотність дебіторської та кредиторської заборгованості, а також суми залучених та абстрактних коштів (джерел) за рахунок зміни термінів розрахунків.
Кредиторська заборгованість - це кошти, тимчасово залучені в обіг підприємства.
Оцінюючи кредиторську заборгованість використовуються такі показники:
1. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:
Зростання коефіцієнта оборотності кредиторську заборгованість Коб.кз означає відносне зниження комерційного кредиту, наданого організації, а зниження свідчить про розширення покупок у кредит.
2. Період погашення кредиторської заборгованості ТКЗ:
Відбиває середній термін, протягом якого організація розплачується за своїми боргами з кредиторами (не враховуються банки) За інших рівних умов позитивно оцінюється зниження показника.
Низька оборотність кредиторської заборгованості може говорити як про наявні в організації проблеми з платоспроможністю, так і про цілеспрямовану затримку кредиторської заборгованості як додаткове джерело коштів у її обороті.
3. Коефіцієнт співвідношення кредиторської заборгованості до власного капіталу:
Показує скільки підприємство залучає коштів у одиницю власного капіталу.
4. Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості:
Оптимальне значення 0,9-1
5. Розрахунок суми джерел, додатково залучених та абстрактних з обороту за рахунок зниження або зростання оборотності кредиторської заборгованості, аналогічний розрахунку за дебіторською заборгованістю. Проте критерії оцінки прямо протилежні, протилежні за своєю суттю та самі ці заборгованості:
Критерії:
ΔRp > 0 означає додаткове залучення джерел в обіг організації за рахунок збільшення термінів розрахунків із кредиторами;
ΔRp< 0 свидетельствует о дополнительном отвлечении источников из оборота за счет сокращения сроков расчета с кредиторами, более быстрого возврата долгов кредиторам.
Факторні моделі для розрахунку впливу факторів на зміну оборотності кредиторської заборгованості аналогічні моделям дебіторської заборгованості.
Для організації вигідно, щоб оборотність дебіторської заборгованості дорівнювала такою за кредиторською або була дещо вищою за неї, а сума коштів, умовно абстрактних з обороту за рахунок зниження оборотності дебіторської заборгованості, була меншою від відволікання джерел з обороту за рахунок зростання оборотності кредиторської заборгованості:
Коб. дз ≥ Коб. кз або Тдз ≤ Ткз;
ΔRa (абстрактна) ≤ ΔRp (абстрактна). Динаміка дебіторської та кредиторської заборгованостей, інтенсивність їх збільшення чи зменшення, якість та оборотність мають великий вплив на фінансовий стан організації.
Методи аналізу кредиторську заборгованість, джерела інформації такі самі, як і дебіторську заборгованість.
Аналіз «Звіт про прибутки та збитки»
Фінансові результати діяльності організації у вигляді прибутків та збитків визначаються шляхом зіставлення її доходів та витрат у рамках конкретних звітних періодів. Аналіз проводять на підставі «Звіт про прибутки та збитки», для поглибленого аналізу необхідно залучати дані синтетичного та аналітичного обліку за рахунками 90,91,99,84 (журнали-ордери №11,13,15 та розшифровки до них).
Під час проведення аналізу слід пам'ятати, що поділ доходів і витрат на дві основні групи залежить від стабільності їх отримання від періоду до періоду. Стабільний характер мають доходи та витрати за звичайними видами діяльності, у той час як у своїй основній частині інші доходи та витрати є випадковими. Тому вищу «якість» (з позиції стабільності отримання) має той чистий прибуток, який сформувався більшою мірою за рахунок позитивного фінансового результату від звичайної діяльності (прибутку від продажу).
Ця ситуація означає, що висока ймовірність її отримання у не менших обсягах у майбутньому. Таким чином, аналіз отриманих доходів, витрат та фінансових результатів дозволяє не лише оцінити фактичний рівень ефективності діяльності організації, а й визначити перспективи розвитку суб'єкта господарювання, рівень його надійності як партнера та інвестиційної привабливості.
Зіставлення певних груп доходів та витрат організації дозволяє обчислити найважливіші показники фінансових результатів її діяльності:
Прибуток (збиток) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг - характеризує фінансовий результат від звичайних видів діяльності організації та є різницею між виручкою від продажу (без ПДВ, акцизів та інших обов'язкових платежів) та повною собівартістю проданих товарів, продукції, робіт, послуг;
Прибуток (збиток) до оподаткування є сумою прибутку (збитку) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг, інших доходів, зменшених у сумі аналогічних витрат. Цей показник характеризує загальний фінансовий результат, отриманий від усіх видів діяльності та операцій;
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду формується виходячи з прибутку (збитку) до оподаткування з урахуванням впливу на результат поточного податку на прибуток, відстрочених податкових активів, відстрочених податкових зобов'язань та наслідків надзвичайних обставин господарювання. Вона характеризує величину прибутку, що залишається у розпорядженні власника організації, тобто. кінцевий фінансовий результат.
Аналіз доходів та витрат проводиться за наступним напрямкам:
1) виявляється динаміка окремих видів доходів та витрат та загальної їх суми у звітному періоді порівняно з попереднім. У цьому темпи зростання доходів слід зіставити з темпами зростання відповідних витрат (горизонтальний аналіз);
2) розраховується питома вага окремих доходів та витрат у загальній їх величині та оцінюється динаміка структури цих показників у звітному періоді порівняно з попереднім (вертикальний аналіз);
3) за наявності інформації за кілька періодів проводиться трендовий аналіз доходів та витрат;
4) визначаються різні співвідношення доходів та витрат організації (коефіцієнтний аналіз):
Співвідношення загальної суми доходів та витрат,
Співвідношення доходів та витрат за звичайними видами діяльності,
Співвідношення інших доходів та витрат.
Розрахунок цих співвідношень проводиться за попередній та звітний період, що дозволяє виявити рівень та динаміку прибутковості діяльності організації.
Таблиця 1 - Показники складу, структури та динаміки доходів та витрат організації
| Показники | Минулий рік | Звітній рік | Відхилення, +/- | Темп зростання, % | |||
| тис. руб. | % | тис. руб. | % | тис. руб. | п.п. | ||
| 1. Доходи - у тому числі: | х | ||||||
| - Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг | |||||||
| - відсотки до отримання | |||||||
| - доходи від участі в інших організаціях | |||||||
| - інші доходи | |||||||
| 2. Витрати - у тому числі: | х | ||||||
| - собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг | |||||||
| - комерційні витрати | |||||||
| - Управлінські витрати | |||||||
| - відсотки до сплати | |||||||
| - Інші витрати | |||||||
| - Поточний податок на прибуток | |||||||
| 3 Чистий прибуток (1-2) | |||||||
| 4 Коефіцієнт співвідношення загальної суми доходів та витрат | |||||||
| 5 Коефіцієнт співвідношення доходів та витрат за звичайними видами діяльності | |||||||
| 6 Коефіцієнт співвідношення інших доходів та витрат |
Фінансові результати характеризуються сумою отриманого прибутку та рівнем рентабельності (прибутковості). При аналізі використовується метод порівняльної оцінки фінансових показників як найефективніший. При поданні даних звіту про прибутки та збитки у вигляді відносних величин усі його статті наводяться у відношенні до виручки від продажу, тобто. здійснюється розрахунок рівня кожного показника, вираженого у відсотках.
Порядок формування та розподілу прибутку можна подати у вигляді схеми 1.
Рис 1. - Порядок формування та розподілу прибутку.
Загалом аналіз доходів та витрат дозволяє встановити ступінь їхнього впливу на кінцевий фінансовий результат — чистий прибуток (збиток).
Мета аналізу структури та динаміки чистого прибутку організації- Виявлення тенденцій зміни цього показника і всіх елементів (статей) його формування.
Аналіз чистого прибутку включає три етапи.
Етап 1передбачає розрахунок та аналіз динаміки (абсолютної зміни та темпів зростання) чистого прибутку у звітному році порівняно з попереднім та всіх статей її формування (Горизонтальний аналіз).У процесі такого аналізу необхідно звернути увагу на скорочення доходів та прибутків, а також збільшення витрат та збитків, отриманих від різних операцій та видів діяльності (табл. 1).
Етап 2 Включає розрахунок та аналіз структури чистого прибутку у звітному та попередньому періоді, тобто. питомої ваги окремих її елементів у загальній величині прибутку. При цьому виявляються пріоритетні складові доходів, витрат та відповідно фінансових результатів для того, щоб надалі провести їх поглиблений аналіз, виявити причини зниження доходів та збільшення витрат.
на етап 3 Проводиться розрахунок та оцінка змін у структурі чистого прибутку, що дозволяє виявити структурні зрушення у статтях формування прибутку.
ІІ та ІІІ етапи означають проведення вертикального аналізу
Слід зазначити, що оскільки джерелом формування чистий прибуток є прибуток до оподаткування, що є сумарний фінансовий результат всіх операцій та видів діяльності організації, нерідко під час аналізу структури фінансових результатів за 100% приймають останній показник, тобто. знаходить питому вагу окремих елементів формування чистий прибуток у сумі прибутку до оподаткування.
Розподіл прибутку схематично показано на рис. 2. Одна її частина у вигляді податків і зборів надходить до бюджету держави та використовується на потреби суспільства. Сума, що залишилася - чистий прибуток використовується на виплату дивідендів акціонерам підприємства, розширення виробництва, створення резервного капіталу та ін.
Мал. 2 - Схема розподілу чистого прибутку організації
Величина чистого прибутку залежить від факторів:
зміни загальної суми прибутку до оподаткування;
Визначають питому вагу чистий прибуток у сумі прибутку - частки податків, економічних санкцій та інших.
Щоб визначити зміну суми чистого прибутку за рахунок факторів першої групи, необхідно зміну прибутку до оподаткування за рахунок кожного фактора помножити на планову (базову) питому вагу чистого прибутку в сумі загального прибутку до оподаткування:
Пч = Пн х i х Уд чп0
Приріст чистого прибутку за рахунок другої групи факторів розраховується множенням приросту питомої ваги i-го фактора (податків, санкцій, відрахувань) у загальній сумі брутто-прибутку на фактичну її величину у звітному періоді:
Пч = Пн 1 х (- Уд х i)
Чистий прибуток використовується відповідно до статуту підприємства. За рахунок неї здійснюється інвестування виробничого розвитку, виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються резервні та страхові фонди та ін.
Виторг від продажів є єдиним засобом для погашення всіх видів кредиторської заборгованості. Надходження коштів від продажу визначає можливості підприємства щодо погашення боргів кредиторам. Зазвичай, більшість дебіторську заборгованість формується як борги покупців. Встановлення з покупцями таких договірних відносин, які забезпечують своєчасне та достатнє надходження коштів для здійснення платежів кредиторам – головне завдання управління рухом дебіторської заборгованості.
Управління рухом кредиторську заборгованість - це встановлення таких договірних взаємин із постачальниками, які ставлять терміни та розміри платежів підприємства останнім у залежність від надходження коштів від покупців.
Івашкевич В.П. у статті визначає дебіторську і кредиторську заборгованість, як неминуче наслідок існуючої нині системи грошових розрахунків між організаціями, коли він завжди є розрив часу платежу з переходу власності на товар, між пред'явленням платіжних документів до оплати і часу їх фактичної оплати.
Отже, практично йдеться про одночасне управління рухом як дебіторської, так і кредиторської заборгованості. Практичне здійснення такого управління передбачає наявність інформації про реальний стан дебіторської та кредиторської заборгованості та їхню оборотність. Мова йде про оцінку руху дебіторської та кредиторської заборгованості в даному періоді. Тому як вихідні дані для такої оцінки повинні бути прийняті борги, що відносяться саме до цього періоду. Іншими словами, з балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості треба виключати довгострокову та прострочену, тобто ті елементи боргів, перетворення яких на кошти відносяться до інших часових періодів. Частина дебіторської та кредиторської заборгованості, що залишилася після цього, є основою для оцінки періодичності надходження боргів покупців, достатнього погашення кредиторської заборгованості, а також балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець періоду за умови їх оборотності відповідно до договірних умов або встановленого порядку розрахунків.
На думку Крейніна М.М., дебіторська заборгованість - це, сутнісно, відволікання коштів підприємства з господарського обороту. Кредиторська заборгованість - залучення коштів інших підприємств, організацій, установ та осіб для потреб господарської діяльності цього підприємства. Автор вважає, що наявність значних сум дебіторську заборгованість знижує ефективність використання оборотних засобів. Великі суми кредиторської заборгованості свідчать про залучення коштів інших підприємств, організацій та осіб у господарський обіг цього підприємства. Найчастіше таке становище буває обумовлено фінансовими труднощами чи недостатнім контролем та занедбаністю в обліку.
Співвідношення власних та позикових ресурсів характеризує ступінь фінансової стійкості підприємства, його платоспроможність. Платоспроможність підприємства, тобто. його можливість своєчасно та повністю виконувати зобов'язання, що визначається за допомогою спеціальних коефіцієнтів, що враховують реальні та потенційні фінансові ресурси підприємства, співвідношення між його зобов'язаннями та грошовими надходженнями, а також іншими активами як у короткострокові, так і в довгострокові періоди часу.
Платоспроможність підприємства виражає його ліквідність- здатність у будь-який момент зробити необхідні витрати. Ліквідність залежить від величини заборгованості та від обсягу ліквідних коштів, до яких зазвичай відносяться кошти в касі та на рахунках, цінні папери (передусім державні) та елементи оборотних коштів, що легко реалізуються.
Показник поточної ліквідності чи платоспроможності визначається ставленням суми оборотних засобів підприємства до його короткострокової заборгованості (до 1 року). Для оцінки платоспроможності підприємств Міністерство фінансів Російської Федерації встановило цей показник лише на рівні 2-х, тобто. величина оборотних коштів має перевищувати короткострокову заборгованість у 2 рази. Коефіцієнт платоспроможності розраховується за такою формулою:
де Про з - все оборотні кошти підприємства, тобто. короткострокові фінансові вкладення плюс кошти плюс короткострокова дебіторська заборгованість плюс запаси з урахуванням ПДВ;
К про - короткострокові зобов'язання.
Нормальні обмеження показника: .
Проведемо аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості. Мета аналізу - визначити розміри дебіторської та кредиторської заборгованості, їх склад, структуру та динаміку та виявити вплив змін у розрахункових операціях на фінансовий стан підприємства.
Для порівняння дебіторської та кредиторської заборгованості використано показники балансу промислового підприємства. У таблиці 2, складеної за формою додатка до бухгалтерського балансу (форма за ОКУД 0710005), наведено загальні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості, їх динаміка за звітний період та структура.
Аналіз короткострокової дебіторську заборгованість показав, що попри зменшення залишку простроченої заборгованості з 600 тыс.руб. до 300 тис. руб. наприкінці періоду з допомогою погашення зобов'язань дебіторів, загальний залишок дебіторську заборгованість за аналізований період збільшився на 50 тыс.руб. Розмір довгострокової дебіторську заборгованість також зросла кінці періоду на 40 тыс.руб. порівняно із залишком початку року. Збільшення заборгованості відбулося з допомогою прострочених платежів, тривалістю понад три місяці на 40 тыс.руб.
Дебіторська заборгованість покрито з допомогою залучення кредиторську заборгованість різних видів.
Таблиця 2- Дебіторська та кредиторська заборгованість підприємства за рік, тис. руб.
|
Показники |
Код рядка |
Залишок на початок року |
Виникло зобов'язань |
Погашено зобов'язань |
Залишок на кінець року |
|
Дебіторська заборгованість короткострокова |
|||||
|
У тому числі прострочена |
|||||
|
Дебіторська заборгованість довгострокова |
|||||
|
У тому числі прострочена |
|||||
|
з неї тривалістю понад 3 міс. |
|||||
|
Кредиторська заборгованість короткострокова |
|||||
|
У тому числі прострочена |
|||||
|
з неї тривалістю понад 3 міс. |
|||||
|
Кредиторська заборгованість довгострокова |
|||||
|
У тому числі прострочена |
|||||
|
З неї тривалістю понад 3 міс. |
Кредиторська заборгованість за цей період набагато перевищила величину залишків початку періоду за всіма показниками звітності. Короткострокова кредиторська заборгованість збільшилася на 810 тис. руб., а довгострокова зросла в 2,5 рази і становила 650 тис. руб. проти залишку початку періоду- 260 тис. крб.
Проведений аналіз показав, що з поліпшення фінансової стійкості, підприємству необхідно поповнення власні кошти з допомогою розподілу чистий прибуток, зниження дебіторську заборгованість, скорочення запасів матеріальних цінностей. Ці заходи дозволять скоротити прострочену кредиторську заборгованість.
Таким чином, оцінка впливу балансових залишків дебіторської та кредиторської заборгованості на фінансовий стан підприємства повинна здійснюватися з урахуванням рівня платоспроможності (коефіцієнта загальної ліквідності) та відповідності періодичності перетворення дебіторської заборгованості на кошти періодичності погашення кредиторської заборгованості.
Одним із способів визначення оптимального співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей є розрахунок коефіцієнта, який дозволяє визначити, скільки доводиться дебіторської заборгованості на один карбованець кредиторської, причому оптимальне значення даного коефіцієнта варіюється від 09 до 10, тобто. кредиторська заборгованість має лише на десять відсотків перевищувати дебіторську заборгованість.
Розрахунок коефіцієнта ведеться за такою формулою:
де До СДК - коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, %;
Дз – дебіторська заборгованість;
Кз – кредиторська заборгованість.
Розглянемо співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості на прикладі
З даних таблиці 3 видно, що у 2012 році порівняно з 2010 роком співвідношення дебіторської заборгованості з кредиторською знизилося та становило 16,2%.
Таблиця 3 - Аналіз співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості
Співвідношення є нераціональним, оскільки кредиторська заборгованість має лише на 10% перевищувати дебіторську. Тому необхідно стежити за співвідношенням дебіторської та кредиторської заборгованості та докладати всіх зусиль для зниження останньої.
Значне переважання дебіторську заборгованість створює загрозу фінансової стійкості підприємства міста і унеможливлює залучення додаткових джерел фінансування, а перевищення кредиторську заборгованість над дебіторської може призвести до неплатоспроможності підприємства.
інфляція дебіторська кредиторська заборгованість
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості- Важливий показник для аналізу фінансової стійкості компанії. Він дозволяє наочно оцінити, наскільки ефективно працює компанія з метою забезпечення майбутнього прибутку, а також дозволяє будувати висновки про оптимальність використання позикових коштів для розвитку бізнесу. Як розрахувати коефіцієнт та не помилитися в інтерпретації його значення, розповімо у нашій статті.
Як розрахувати коефіцієнт співвідношення ДЗ та КЗ
p align="justify"> Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості має важливе практичне значення для бухгалтерського підрозділу компанії. Але як інтерпретувати величину коефіцієнта, необхідно коректно його розрахувати.
Як випливає з назви, цей коефіцієнт показує, в якому математичному відношенні знаходиться обсяг коштів, належних компанії за виконану роботу (поставлені товари) у найближчому майбутньому, до обсягу запозичень організації, які їй доведеться повернути.
У вигляді формули розрахунок коефіцієнта співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості можна подати так:
До ДЗ та КЗ = ДЗ / КЗ,
де: До ДЗ та КЗ - коефіцієнт співвідношення ДЗ та КЗ;
ДЗ - сукупна величина дебіторської заборгованості фірми на дату розрахунку;
КЗ - сукупна величина кредиторської заборгованості фірми на дату розрахунку.
Поруч із аналізованим коефіцієнтом з метою оцінки фінансового стану у фірмі також розраховують коефіцієнт співвідношення позикових і власні кошти.
Про те, що потрібно знати, щоб коректно його обчислити, див.
Про що говорить величина коефіцієнта співвідношення ДЗ та КЗ
У математичному тлумаченні значення До ДЗиКЗ показує, який обсяг наявної фірмі ДЗ посідає 1 крб. сукупної КЗ підприємства.
Компанія може використовувати будь-які фінансові ресурси, як власні, так і позикові, для виконання робіт, виробництва та подальшої реалізації товарів, утворивши для себе актив — дебіторську заборгованість. Практичне значення коефіцієнта у тому, що він показує, наскільки ефективно організація використовує наявні фінансові ресурси, зокрема позикові, з метою поліпшення фінансових результатів своєї діяльності.
Але тут постає питання: яке значення коефіцієнта співвідношення ДЗ і КЗ може говорити про оптимальний стан справ в організації, а яке сигналізує про необхідність змін?
У практиці трапляються різні думки. Дехто вважає, що дебіторська заборгованість має бути більшою за кредиторську не менше ніж у 2 рази. Якщо ж коефіцієнт менше 2, це свідчить про зниження ефективності функціонування підприємства: ліквідні активи недостатньо швидко перетворюються на кошти.
Разом про те прийнятним більшість організацій слід вважати значення коефіцієнта близько 1 (0,9-1), оскільки у разі обсяги ДЗ у фірмі відповідають обсягам КЗ.
Якщо До ДЗіКЗ менше 1, очевидно, що компанія залучила значні позикові ресурси, проте зараз неефективно використовує їх у поточній діяльності.
Зверніть увагу! Верхня межа значення коефіцієнта, зазвичай, не регламентується. Однак якщо показник До ДЗіКЗ занадто високий, це може говорити про неоптимальний вибір контрагентів (контрагенти здебільшого нездатні або відмовляються виконувати зобов'язання щодо оплати у строк).
Компанії важливо також пам'ятати, що коефіцієнт співвідношення ДЗ і КЗ — величина, що постійно змінюється, тому слід постійно відстежувати його значення. Це дозволить своєчасно діагностувати неефективне використання ресурсів та оперативно вживати відповідних заходів.
Підсумки
Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості може стати дуже корисним фірмі підвищення ефективності функціонування і, як наслідок, фінансових результатів діяльності. Головне – регулярно його розраховувати.
У цьому слід пам'ятати, що й значення коефіцієнта опустилося нижче 1, слід терміново вжити будь-які оптимізаційні заходи. Наприклад, переглянути джерела фінансування на користь розвитку за рахунок власних коштів або спробувати підвищити віддачу від наявних ресурсів, нарощуючи обсяги діяльності та виконуючи більший обсяг робіт (виробництва товарів). В іншій ситуації, якщо коефіцієнт занадто великий, можливо, слід переглянути вибір контрагентів на користь платоспроможніших.